Флагман радянського, а потім українського машинобудування, засновник головного автомобільного дива двадцятого сторіччя, з нетиповою історією для тодішнього світового автопрому. Поточний матеріал присвячений біографії “ЗАЗ”: коли був побудований, перший власник, виробництво дебютних моделей, сучасний період історії заводу та екологічний фактор — читайте далі на zaporizhzhia.name.
Історія заснування та становлення заводу
Початком історії заводу історики схильні вважати 1863 рік. Проте, варто зазначити, що того року підприємство було засноване для виробництва сільськогосподарської техніки та металевих запчастин до вітряків. Фундатором цього проєкту став емігрант із Нідерландів — Абрагам Якович Кооп. Місце для будівництва промислового об’єкта він обрав рідну емігрантську колонію, яка в 1911 році стала частиною Олександрівська, що пізніше отримає нову назву — Запоріжжя.
Історично так склалося, що Запорізький автобудівельний завод має тісні зв’язки з Мелітопольським моторним заводом, який був заснований у 1908, а через тридцять років разом з останнім об’єднався в єдине підприємство. “МеМЗ” взяло на себе виготовлення двигунів для всіх випущених у майбутньому моделей “ЗАЗу”. А до цієї міжрегіональної колаборації у 1923 році фабрику Абрагама Коопа націоналізували та перейменували в “Комунар”. Після чого її за кілька років перевели на випуск техніки для фермерських угідь нового покоління — зернозбиральних комбайнів. Також надалі підприємство займається реалізацією проєкту автомобіля “Москвич-444”, що змусив керівництво заводу організувати спеціальну конструкторську групу для його доопрацювання. Промисловий об’єкт досяг свого апогею в 1961 році, власне, коли й отримав нову та сучасну назву — “Запорізький автомобільний завод”. З новим іменем стартувала і дебютна виробнича сторінка в історії місцевого бізнесу — робота над випуском єдиного автомобіля — “ЗАЗ-965”, в народі більш відомий як — “Запорожець”. Дуже швидко розробка здобуває статус першого народного автомобіля Союзу Радянських Соціалістичних Республік. А, коли Україна відновила свою незалежність, то вже в новій країні ця машина завдяки своїй ощадливий цінні — стала вельми популярною. За дев’ять років з моменту виходу запорізьке підприємство випустило понад 322 тисяч екземплярів. До “Запорожця” також входило обладнання з московських фабрик, проте поточні задньоголовні деталі у Запоріжжі довелося ще багато часу доробляти. До слова, після випуску перших екземплярів машини на заводі почали будувати ЗАЗ-966 другої генерації, який чекав свого зіркового часу аж до початку двадцять першого сторіччя, всупереч неякісному виробництву та розгортанню Другої світової війни.
У 1987 році тут стартує серія передньопривідної “Таврії” ЗАЗ-1102. Для повного її успіху на заваді стали певні проблеми з неякісним виробництвом. В кінці дев’яностих підприємство почало тісно співпрацювати на міжнародному ринку, зокрема, з південнокорейською компанією “Daewoo”. Внаслідок колаборації “АвтоЗАЗ-Деу” випускається модернізована “Таврія” у декількох видах.
Пізніше завод займається складанням всім відомих моделей: “ВАЗ-2109/099”, “Opel Astra G” і” Dewoo Lanos” тощо. У 2010 році вдалося випустити за довгий час нову модель – “ЗАЗ Forza”. Здавалося, що зараз розпочнеться новий етап в історії запорозького автомобілебудування, але, починаючи з 2013 року автомобілі в Україні почали менше скуповувати, ще на додачу початок російської агресії, економічна криза в країні — “ЗАЗу” через нерентабельність доводиться тимчасово припинити свою діяльність. У 2016 році підприємство працювало лише на зовнішній ринок, а через три роки вже офіційно розпочала процес свого банкрутства. У 2020 році український завод прагнули відродити шляхом виробництва певних моделей автомобіля Lada російськими компонентами.
Сучасний період діяльності, екологічний аспект
Останній цвях у труну був забитий внаслідок початку повномасштабного вторгнення колишніх партнерів “ЗАЗу”. Найбільший український автомобільний завод офіційно визнав себе банкрутом, усі за кордонні філії довелось закрити. Єдине, що залишилось так це масштабні й гнучкі виробничі потужності підприємств, які у випадку появи нових інвесторів чи власників мають всі можливості знову складати великий обсяг будь-якої легкової моделі.
У 2013 році місцеві ЗМІ повідомляли, що “Запорізький автомобільний завод” звільнився від сплати екологічного податку. Це було викликано новим закон України, щодо створення на базі підприємства власного пункту утилізації не випущеної продукції. Керівництвом промислового об’єкта було зроблено все, що від них вимагалось, тому їх того року першими внесли в реєстр бізнесів екологічного спрямування. “ЗАЗ” побудував понад ста таких місць для приймання старих авто і двадцять п’ять пунктів розбиранням. Загалом за своє існування завод неодноразово був в епіцентрі критики зі сторони запорізьких еко-активістів та простих містян. Тоді жителям Запоріжжя не сподобалось поза екологічними стандартами діяльність підприємства, яке так чи інакше докладало свою частку в загальне забруднення повітря у нашому індустріальному місті.
