Дніпровська гідроелектростанція на момент спорудження була найбільшою в Європі. ГЕС має дуже довгу та цікаву історію, адже вона побудована радянсько-американськими інженерами, а, під час Другої світової війни була частково зруйнована двома ворожими арміями. Про всі найпопулярніші відомості “Дніпрогесу” в хронологічному порядку: виникнення, становлення, руйнування греблі, відновлення — читайте далі на zaporizhzhia.name.
Історія появи та становлення Дніпровської ГЕС
З історичних джерел відомо, що про важливість існування греблі на Дніпрі думали ще в далекому вісімнадцятому сторіччі. Оскільки потрібна була переправа через довжелезну річку, яка мала на меті поліпшити торгівлю у регіоні, завдяки будівництву тут транспортної артерії. Однак завжди на заваді ставали – Дніпровські пороги. Тому акцент у тодішніх проєктах робили на можливості впровадження судноплавства по всій довжині Дніпра шляхом затоплення порогів. Завдання було з непростих, крім того, місце де збудовано гідроелектростанцію — унікальне з точки зору історії. Нижче можливої греблі — острів Хортиця і дніпровські плавні, де розташовувалася Запорізька Січ, вище — дніпровські пороги, кожен з яких мав свою назву та історію, а також славнозвісна фортеця Кодак, що знаходиться біля Кодацького порогу. Запорізькі історики відзначають, що інженери часів російської імперії не хотіли тут розпочинати будівництво через масштабність історичних та культурних пам’яток в цьому районі. Однак радянські чиновники про це не думали, тому доручили місцевим спеціалістам — за будь-яку ціну створити греблю для форсування річки.
З 1927 року розпочинається будівництво Дніпровської гідроелектричної станції за проєктуванням запоріжця — Івана Олександрова. В ті часи це була найбільша енергетична споруда на воді. Над цим тоді трудилися понад десять тисяч робітників, а згодом число становило приблизно шістдесят три тисячі. Переважна більшість з них були із Запоріжжя, лише деякі інженери з інших міст. Поточний проєкт являється міжнародним, оскільки тодішня влада не могла самотужки створити таку масштабну енергетичну споруду без західного обладнання. Тому до нашого регіону приїхав американський полковник Гью Лінкольн Купер, який проводив нагляд за веденням будівництва та консультував запорізьких інженерів. В рамках програми індустріалізації СРСР, 10 жовтня 1932 року гідроелектростанція із загальною потужністю 560 тисяч кВт запрацювала. Також варто зазначити, що внаслідок спорудження греблі стався підйом води після на Дніпрі — понад п’ятдесят топонімів було затоплено.
Наслідки руйнації “Дніпрогесу”
1941 рік. Україна у вогні. В Європі триває Друга світова війна. А німецькі окупанти у серпні того року наближаються до Запоріжжя. З історичних джерел в сучасні дні вже відомо, що за підривом “ДніпроГЕСу” стоять працівники НКВС, які заклали вибухівку ще задовго до наступу німців. Внаслідок вибуху двадцяти тонн толу, в греблі виникла пробоїна завдовжки 175,5 метрів і заввишки 21,2 метра. Миттєво вниз по Дніпру ринула шестиметрова хвиля, яка зруйнувала домівки жителів набережної та судноремонтний завод, склади. Енергетична діяльність “Дніпрогесу” призупинилась, без енергоживлення залишились усі промислові підприємства у місті, а також більшість населених пунктів Донбасу, які залежали від електростанції. Про повінь не здогадувалися не те, що цивільне населення, а навіть й військові. Хоч в сучасний період точна кількість загиблих невідома, але історики схильні вважати, що жертви серед радянської армії та цивільного населення коливаються від двадцяти до ста двадцяти тисяч. Також достеменно невідомі число втрат гітлерівських окупантів. Власне, коли останні підійшли до річки Дніпро, через два дні їм вдалося відновити греблю. Однак з часом ініціативу на полі бою взяли червоноармійці та вже німці при відході підірвали частину переправу, хоч зі старту планували аби вся станція злетіла в повітря.
Після війни відбудова промисловості потребувала великої кількості електроенергії. І тому відродження “ДніпроГЕСу”, який був для комуністичної влади символом її успіхів, знову стало важливим пріоритетом. Тому озброївшись, в черговий раз, американським обладнанням — Дніпровську ГЕС відродили.
Після 1991 року, коли Україна відновила свою незалежність електростанція експлуатувалась по-новому, бо потреби споживання зменшилися, а з ним і обсяг.
