Одним з найпопулярнішим промисловим підприємством у нашому місті вважався “Південгідромарш”. Завод славився своєю помповою продукцією, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, забезпечуючи при цьому практично всі галузі промисловості та народного господарства. Однак у 2022 році, внаслідок окупації росіянами Бердянська — він збанкрутував. Про історію заснування однойменного підприємства, на честь кого була перша назва, становлення та екологічний аспект, сучасний період “Південгідромаршу” — читайте далі на zaporizhzhia.name.
Початок історії заводу
1876 рік можна сміливо вважати стартом історії заводу. Однак тоді він мав іншу назву, не сучасну. В той період “Південгідромаш” іменувався на честь уродженця з Німеччини — Івана Матіоса. На батьківщині чоловік займався землеробством, а, коли Бердянськ перетворився на німецьку колонію — він тут викуповує місцевий машино-складальний хаб англійської фірми “Клейтон”. На території цих майстерень Матіос у 1884 році починає будувати чавуноливарний завод і спеціалізовану фабрику для виробництва землеробських машин. Після смерті засновника підприємством опікується його жінка та діти. Торговий дім “Вдова Матіас і сини” — нова назва бізнесу Івана. Його сім’я гідно продовжила справу годувальника, з часом завод став одним з найбільших підприємств у місті, з великим випуском сільгоспобладнання у всьому регіоні. Тут виготовлялися жатки, плуги, сівалки, соломорізки, винні преси та інше. Фабрика дуже потужно розвивалася, на кінець дев’ятнадцятого століття у цехах працювало понад двісті робітників. Вироби підприємства були популярними, як в імперії, так і закордоном. Завод був нагороджений вісьмома медалями на різноманітних конкурсах. А, коли померла і дружина Івана Матіоса, вже їхні дорослі сини успадкували не лише бізнес батьків, а й завзяття до підприємницької діяльності, завдяки чому завод значно розширився.
В період активних бойових дії, Першої світової війни, фабрика перекваліфікувалася на виробництво мілітарного обладнання. Пізніше завод став випускати багатоопераційні верстати, з кожним роком нарощуючи їх випуск. А після закінчення вже Другої світової війни, попри всі перешкоди, які до цього траплялися – підприємство вистояло й навіть почало реалізувати деталі для помп. Досвід, накопичений більш ніж за півстоліття, дав змогу “Південгідромаш” стати одним із провідних помпових заводів України.
Сучасний період та екологічний аспект заводу
Після доби династій “Матіосів” нові власники насосного заводу, продовжили розвивати місцевий бізнес вже під новою назвою — товариство з обмеженою діяльністю “Південгідромаш”. В той період помпова продукція виготовлялась майже для всіх галузей промисловості: теплова енергетика, металургійна, гірничодобувна, харчова, хімічна та нафтовидобувна промисловість. Загалом в сучасний період існування заводу відбулися відчутні зміни у вимірах енергетичних помп, що, своєю чергою, вимагало новітніх традиційних конструктивних схем поточного виробу, застосування найбільш якісних матеріалів та експлуатація досконалих методів гідравлічних і механічних розрахунків. “Південгідромаш” працював без власної сировинної бази. Всі види сировини підприємство закуповувало зі сторони, а це: шихтові матеріали, гума, металопрокат та інші. Бердянський завод поставляв свою продукцію до європейських, азійських, африканських, і, звичайно, до країн, які колись входили до складу Радянського союзу. Так у лютому 2022 році одна з них, а саме — росія, почала повномасштабну війну проти нашої держави, окупувавши Бердянськ на початку весни того ж року. Російські війська також зайшли на територію “Південгідромашу”, яке згодом повідомило про своє банкрутство.
Також неможливо розповісти про історію заводу без його впливу на екологічну середу. Оскільки всім відомо, що, наш регіон доволі навантаженим за промисловим потенціалом, що обумовлено наявністю і високою концентрацією підприємств чорної й кольорової металургії, теплоенергетики, атомної енергетики, хімії, машинобудування тощо. Завдяки цьому Запорізька область має високий інвестиційний потенціал, який може бути використаний для поліпшення стану атмосферного повітря. Однак в реальності маємо песимістичні наслідки в екологічному аспекті, адже більше підприємств — менше чистого повітря. І хоч “Південгідромаш” не входив у перелік промислових заводів, які найбільше шкодили атмосфері міста чи регіону. Проте у загальній кількості — він теж долучався до погіршення екологічної ситуації. Зокрема, страждав свого часу район “Курорт Бердянськ” та прилегла територія східного берега Бердянської коси де на момент 2020 року зафіксували інтенсивне руйнування берегової смуги в результаті різкої активізації небезпечних геологічних процесів.
