Проблема поводження з домашніми тваринами у всьому світі надзвичайно багатогранна і непроста з морально-етичної точки зору. Судіть самі: на утримання цих тварин з бюджету щомісяця (щоб не сказати – навіть щодня!) йде досить значна сума. Причому це не тільки банальне харчування собак і кішок, але і повноцінне ветеринарне обслуговування, оплату праці технічного персоналу, який здійснює безпосередній догляд за вихованцями, покриття рахунків за комунальні послуги притулку, і навіть послуги ловців і водіїв, які доставляють у притулок нових мешканців. Поза всяким сумнівом, заможні країни, які мають у своєму розпорядженні значні кошти, можуть собі дозволити виділяти на утримання тварин вельми кругленькі суми, на відміну від країн бідніших, які не завжди готові на це і чиї бюджети не можуть охопити навіть повноцінну допомогу людям. Далі на zaporizhzhia.name.
Собаче життя
Однак незалежно від нашого на те бажання, бездомні тварини все-таки існують. Міста і села України переповнені собаками і котами, які колись мали будинок і господарів, або ж були народжені вже на вулиці, але їх батьки свого часу носили горде звання домашнього улюбленця. На жаль, в силу правового нігілізму і повної безвідповідальності величезної кількості наших співвітчизників, щорічно на вулиці опиняються кілька десятків тисяч тварин.
Не оминула ця проблема і Запоріжжя. Однак в нашому місті вона має свій, особливий присмак – це відтінок відчаю і безгосподарності укупі з людською байдужістю і (іноді) чиновницьким свавіллям.
Розбирайтеся самі!
Так, наше місто, яке є обласним центром і налічує без малого вісім сотень тисяч жителів, не має жодного комунального притулку для тварин! Жодного місця, де могли б проходити лікування і перебувати більше десяти тисяч бездомних тварин (цифра приблизна, тому що кількість таких тварин змінюється від сезону до сезону). Всі зусилля з порятунку котів і собак доводиться докладати волонтерам – пересічним, звичайним людям, яким не все одно. Однак часто їх зусиль виявляється недостатньо, і величезна кількість тварин не має можливості отримати допомогу.
Собака буває кусючою …
Але чи завжди тільки тварини страждають від людей? Що стосується котів, то сесією міської ради вони визнані такими тваринами, які мають статус частини екологічної системи міста. Тобто влада офіційно визнала, що коти і кішки несуть свою нелегку службу по обороні міста від навали гризунів. Варто також відзначити, що абсолютна більшість українських міст вчинили так само.
А ось з собаками все не так просто. Адже у собаки є прекрасна природна зброя – зуби, якою несоціалізовані тварини можуть користуватися на свій розсуд. Крім того, найгірший наслідок такого контакту пса і людини – це передача збудника смертельного захворювання – сказу. Саме це, а також те, що багато тварин досить наполегливо (якщо не сказати – агресивно) охороняють територію, яку вважають своєю, спонукає жителів міста собак побоюватися. Особливо в тих випадках, коли трапляються різні неприємні інциденти, подібні до тих, які відбулися в нашому місті взимку і навесні цього року. Нагадаємо: в соціальних мережах на укус собаки скаржилися жителька Комунарського району міста, а також житель Правого берега. І, як показала реакція запоріжців під цими постами, такі випадки насправді не такі вже й рідкісні: з аналогічними історіями відгукнулися мешканці Шевченківського району, Бабурки, центру міста.
Отруєння тварин
Але, не дивлячись на свої зуби, тварини в більшості випадків все-таки беззахисні перед людиною. Як показала практика, не всі люди акуратно дотримуються тих законів, які існують на цей випадок. І Запоріжжя сколихнула хвиля отруєнь собак – як вуличних, так і домашніх вихованців. Перші постраждалі і жертви невідомих отруювачів з’явилися в центрі міста (район бульвару Центрального) ще взимку. Потім аналогічні симптоми були відзначені у собак з Хортицького і Комунарського районів. Трохи пізніше отруту в курячих шлунках знайшли буквально в ста метрах від будівлі міської ради – в парку Трудової слави. На жаль, більшість бродячих тварин не встигає дочекатися допомоги і вмирає. Стало також відомо і про жертви серед котів.
Хто організував цькування і чи зупиниться він на скоєному, на даний момент невідомо. Однак звертає на себе увагу повне мовчання міської влади на «собачу» тему. З одного боку, завдання забезпечити кожному жителю міста безпечні та комфортні (без собачих зубів на новеньких колошах) умови життя лежить саме на муніципалітеті. Який, якщо говорити відверто, і у вус не дме. Адже єдина програма, що стосується бездомних запорізьких тварин – це стерилізація з подальшим випуском в місці вилову. І назвати її ефективною при вкрай малих масштабах не вийде, адже «клієнтів» – лічені одиниці, якщо дивитися на загальну кількість тварин. З іншого боку – навіть минаючи тему моральності і людяності, потрібно пам’ятати про чинне законодавство, яке передбачає жорстке покарання для шкуродерів (а масові отруєння якраз і є ознакою шкуродерства).
Петиція – є, зоополіціі – немає
Коли в публічному просторі кілька місяців тому з’явилася петиція із закликом створити в Запоріжжі зоополіцію, підписанти впоралися буквально за кілька тижнів і документ повинен був лягти на стіл до депутатів. Але запорізькі народні обранці, як бачимо, старанно уникають навіть піднімати цю тему. Саме тому, мабуть, поліція ще не розслідує випадки отруєння і імен винуватців в найближчому майбутньому почути, швидше за все, не вдасться. Але знайти баланс між законним правом на безпеку жителів нашого міста і правом тварин на існування все-таки доведеться. На даний момент реноме міської влади за власною ініціативою рятують десятки волонтерів та просто небайдужих громадян. Якщо ж вони з якоїсь причини не зможуть продовжити роботу, то неприваблива правда у вигляді тисяч неприлаштованих тварин вилізе назовні, а масові отруєння, швидше за все, продовжаться. Адже для тих людей, які вирішують таким чином розправитися з тваринами, знака «стоп» не існує. Багато з них, судячи з досвіду інших міст, навіть переслідують зовні благі цілі, але порядок на вулицях замість таких «доброзичливців» слід було б наводити все-таки владі, законними методами.
