В радянську добу уродженець нашого краю був одним з найталановитіших інженерів свого покоління. Чоловік досяг масштабного успіху, попри народження у звичайному поселенні в Запорізькій області. Більш детально про життєвий та кар’єрний шлях інженера — читайте далі на zaporizhzhia.name.

Шлях до успіху  

Віталій Антонович Сацький з’явився на цей світ 22 квітня 1930 року, тоді ще у селі Чубарівка, що відноситься в сучасності до Пологівської громади та називається Федорівка. 

У другій половині двадцятого століття, Віталій здобуває вищу освіту в Дніпропетровському металургійного інституту за фахом інженер-металург. Після чого одразу розпочинає практику — працює на прокатному цеху. 

З часом він доходить по кар’єрній сходинці від вищезгаданої посади, аж до головного інженера заводу “Криворіжсталь”. Потім ще виконує обов’язки директора підприємства та навчальних закладів у Дніпропетровську (в сучасності Дніпро). А наприкінці двадцятого століття — керманич славетного Металургійного комбінату “Запоріжсталь”. В житті останнього заводу, наш земляк був присутнім п’ятнадцять років, поки не пішов на пенсію. 

Під час його правління комбінат нагородили багатьма відзнаками, грамотами тощо. Найпам’ятніші це звичайно: почесний диплом “Краще підприємство України” та щорічні нагороди від міжнародних організацій. Колеги інженера відзначають, що саме роль генерального директора Сацького була вирішальною в історії успіху запорізького заводу. Хоча правильніше буде констатувати, що комбінат дав Віталію Антонович рівно стільки, скільки він часу присвятив йому.

В радянську добу, а потім в період відновлення та становлення української незалежності, чимало персон поєднували бізнес-діяльність із політичною — Сацький не виняток. Віталій Антонович у дев’яностих служив країні на посаді депутата Верховної Ради від Заводського виборчого округу № 180. У 1991 році входив до комуністичної партії, але потім покинув її. Також працював у Комісії раніше згаданого апарату влади в Україні з питань розвитку базових галузей народного господарства. А, коли відбулась в державі перестановка на кріслі президента — склав свої депутатські повноваження.

Декілька років займався політичною справою у рідному регіоні, а також працював у комісіях з Державних премій України в галузі науки та техніки. На президентських виборах спочатку підтримував Леоніда Кучму, а потім і Віктора Януковича. Також про нього відомо, що Сацький входив до російської академії природничих наук України.

Нагороди та смерть інженера 

Видатний інженер із Запорізької області покинув цей світ 26 жовтня 2017 року. Віталія Антоновича поховали у Запоріжжі на Осипенківському кладовищі. Там, йому встановили особливий пам’ятник за тяжку працю при житті.

Загалом академік інженерних наук та політик, впродовж свого непростого шляху до успіху, здобув чимало нагород. Найвизначніша з них, звичайно, це — звання Героя України. Ще за каденції Леоніда Кучми, якого запоріжець палко підтримував, тодішній голова держави вручив йому особливий орден.

Крім тієї нагороди ще варто відзначити наступні: орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, орден “За заслуги” — всіх ступенів, орден “За трудові досягнення” IV ступеня, “Зірка суспільного визнання”, міжнародна нагорода “Золота Фортуна”,”Орден Пошани”, “Суспільне визнання” III ступеня, звання “Топ-менеджер України”, почесний громадянин міста Пологи, Запоріжжя та всього регіону. 

На честь уродженця нашого краю у селі Михайло-Лукашеве, що розташовується у Вільнянському районі — було встановлено меморіальну дошку та названо вулицю. А з початком двадцять першого сторіччя у Запоріжжі щорічно відбувається вітрильна регата на призи славетного інженера Сацького.