Історія метеорологічної станції у Гуляйполе 

Метеорологія – це одна із найважливіших наук, що вивчає нашу земну атмосферу та процеси, які відбуваються на ній. А завдячувати результатам спостережень за змінами у земних висотах маємо – метеорологічним станціям. Таких станцій тільки в одній Запорізькій області – сім. Однієї з них є метеорологічна станція “Гуляйполе”: історія заснування і передумови, як станція вижила під час окупація фашистів, і завдяки кому станція продовжує своє існування – читайте далі на zaporizhzhia.name.

Передумови заснування метеорологічної станції “Гуляйполе”

Початок історії метеорологічної станції із Запорізької області та її подальше становлення пов’язано з швидким розвитком гідрометеорологічної справи на державному рівні по всій Україні. Поштовхом до цього стало ухвалення декрету Ради народних комісарів УСРР від 19 листопада 1921 року «Про метеорологічну службу України». Простими словами кажучи, вищезазначена постанова мала на меті об’єднати в одну загальнодержавну організацію усі метеорологічні організації, установи та окремі роботи, які тільки існують в Українській Радянській Соціалістичній Республіці. Тому вже у 1921 році було створено Українську метеорологічну службу – “Укрмет”. Ще більше посилило і завершило централізацію прийняте рішення Гідрометеорологічного комітету при Раді народних комісарів УСРР, щодо  започаткування в грудні 1929 року – єдину державну службу “синоптиків”. 

Стартував розвиток метрології в країні, який посприяв у заснуванні сучасних станції. Однією із таких є й наша метеорологічна станція у місті Гуляйполе. Там працівники взялися за вимірювання метеорологічних величин і спостереженням за атмосферними явищами.

Історія становлення і розквіту станції

“Гуляйполе” з’явилось завдячуючи начальнику станції – Сергію Автоновичу Ротко. Метеорологічна станція ІІ розряду, де проводились метеорологічні, агрометеорологічні та радіометричні спостереження, тоді була простим приміщенням на території міста Гуляйполя. Однак, Сергій Автонович Ротко клопітливою працею змінив це місце.

Приїхав він у Гуляйполе, 1 вересня 1923 року,  перевели згідно з наказом Харківського управління гідрометслужби. Вище керівництво поставило для нього непросту задачу – заснувати у місті організацію для метеорологічних спостережень. Сергій Автономович закінчив Ростовську гідрометеорологічну школу, був дуже грамотною та відповідальною людиною. Він активно займався спорудженням метеорологічного майданчика. Підготовчі заходи тривали понад три місяці в будинку місцевого аеропорту. Там ентузіастам була виділена лише одна кімната, де був обладнаний метеорологічний кабінет. 27 листопада 1937 року на станцію доставили метеорологічні прилади та обладнання, а потім працівникам довелося три доби встановлювати обладнання на майданчик. Проте неперервна напружена та кропітка робота не була даремною, оскільки вже пізно ввечері 30 листопада співробітники встановили: психрометричну будку та будку для самописців, льодоскид, плювіограф, дощомір, флюгер Вільда з легкою дошкою, термометри на поверхні ґрунту, і снігомірні рейки. У самому приміщенні ще встановили барометр-анероїд та барограф. Усі ці речі відіграють дуже важливу роль у метереологічних дослідженнях, адже реєструють перебіг метеорологічних процесів у регіоні, і у самому приміщення, де проводиться обробка й передача отриманих в результаті спостереження даних. Перші метеорологічні спостереження почалися о першій годині ночі 1 грудня 1937 року. Спостереження проводив сам Сергій Автономович, оскільки на початку йому не вистачало компетентних працівників. Однак згодом, коли був укомплектований штат до проведення спостережень були залучені ще два працівники, яких для відносно недавньої станції було достатньо. У приміщенні проводились метеорологічні спостереження за температурою повітря та ґрунту, напрямком і швидкістю вітру, атмосферним тиском, хмарністю, опадами, та явищами погоди. У 60-ті роки на станції відбувались також кулепілотні спостереження. Метеостанція “Гуляйполе” має власну відзнаку – тут спостерігається найнижча температура на території Запорізької області.

Метеорологічна станція за часів Другої світової війни

11 липня 1941 року, у зв’язку з окупацією Запорізького регіону і міста Гуляйполе, фашистськими загарбниками, керівництву метеостанції довелося прийняти непросто рішення, але раціональне – припинити свою роботу. 

В період 1943-1946 роках метеостанція декілька разів переносилась в межах міста Гуляйполя. 13 червня 1946 року було прийнято рішення виконкомом Гуляйпільської районної ради депутатів, щодо розташування метеостанції “Гуляйполе” у приміщення по вулиці Гоголя, 35. Нове помешкання виділило в оренду на 10 років правління колгоспу «Колективіст», з якими влітку 1947 року був укладений договір купівлі-продажу невеликого будиночка – звичайної сільської хатини на вулиці Потайній. 8 грудня 1947 року метеостанція вже знаходилась на південну околицю міста Гуляйполя, на вулиці Потайна. До речі, сучасна станція “Гуляйполе” розташовується так само за цією адресою. Після приходу радянської армії у місто, 15 вересня 1943 року, працівники повернулись до праці, і спостереження було відновлено.

Секрет успіху метеостанцій “Гуляйполе”

Попри те, що будинок станцій вже давно визнаний аварійним його віддані працівники продовжують роботу. Тендітні жінки дбають про старе приміщення кожен день, аби хоч був більш-менш задовільний вигляд. Завдяки їхнім зусиллям “Гуляйполе” продовжує своє існування. Колектив метеостанції пишається своїми ветеранами, які довгі роки працювали там і зробили значний внесок у її розвиток. В першу чергу, звичайно, це засновник метеостанції – Сергій Ротко. Він очолював метеостанцію 39 років на парі зі своєю люблячою дружиною, яка присвятила 34 роки станції – Марія Іллівна Ротко. Майже все свідоме життя, це 45 років, присвятила професії метеоролога Ніна Петрівна Пастух. Особливою увагою, теплими й щирими словами колеги висловлюються про – Ларису Андріївну Дерев’янко. Адже її трудовий стаж, надзвичайно відданої своїй професії працівниці, налічує 53 роки, які вона провела на метеорологічній станції “Гуляйполя”, 35 з яких – на посаді начальника станції. На жаль, цих людей з нами вже немає. Ще варто відзначити, Валентину Петрівну Клименко, яка вже на заслуженому відпочинку – віддано пропрацювала 43 роки на посаді техніка-метеоролога.

Сучасну історію станції формують 7 відданих своїй справі жінок, для яких професія метеоролога стала рідною. 32 роки трудиться там Ніна Миколаївна Семенюта, котра спочатку працювала техніком-метеорологом, а зараз вже 10 років очолює колектив метеостанції. 27 років працює на станції технік-метеоролог Тетяна Дмитрівна Зінченко, 11 років – технік метеоролог Ірина Петрівна Міщенко, 10 років – технік-метеоролог Людмила Анатоліївна Бальсанка. Досвід старших переймають молоді колеги – технік-агрометеоролог – Анастасія Анатоліївна Нялка та техніки-метеорологи Вікторія Валеріївна Міщенко й Світлана Григорівна Прокопенко.

Станція досягла такого високого рівня, задовольняючи потреби в оперативній та режимній гідрометеорологічній інформації органів державної влади та місцевого самоврядування. Вона допомагає різним організаціям та підприємствам на території міста, району та області. Вся історія успіху, і сучасне існування метеорологічної станції “Гуляйполе”, завдяки чому про місто знають в Україні, була б неможливим без щоденної праці усіх цих людей.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.