Безумовно, всю історію людської цивілізації люди пов’язані з водою – джерелом життя і численних інших благ. У різні періоди свого розвитку людство вміло брати з близькості до води різну вигоду – починаючи від банального рибного промислу буквально на самій зорі цивілізації, десь на порозі бронзового століття, закінчуючи використанням колосальної сили поточної води в якості джерела енергії. Скільки мільярдів тонн зерна було змелено за багатовікову історію на водяних млинах! Скільки гігават електроенергії вироблено гідроелектростанціями, які своїми потужними кам’яними грудьми перегороджують течії найбільших і повноводних річок світу! Скільки життів врятовано під час посухи, коли з водосховищ водою харчувалися і населені пункти, і посіви, і тварини! Тому обійти увагою воду – її чистоту і наявність – не представляється можливим доти, поки на цій планеті буде жити людство. Далі на zaporizhzhia.name.
Цілюща волога
Запоріжжю, з одного боку, надзвичайно пощастило, адже місто знаходиться прямо на найбільшій і значній водній артерії країни – Дніпрі. За допомогою річки наше місто має зв’язок з Азовським морем, куди Дніпро впадає, а також водний шлях до столиці України – Києва. Однак є в цьому везінні і своя нотка тривоги, адже, за даними з відкритих джерел, Запоріжжя є єдиним з великих населених пунктів країни, які альтернативних джерел питної води, крім Дніпра, не мають. Тому система водосховищ набуває для нас особливого, просто без перебільшення першорядного значення. Чималу користь приносять також такі інженерні споруди, як греблі.
Міняємо світ
Місто Запоріжжя став знаменитий на весь світ після того, як був втілений в життя ленінський план ГОЕЛРО і його ключовий елемент – гребля ДніпроГЕСу – була запущена в експлуатацію. Відбулася ця тріумфальна подія в далекому 1932 році і саме та електроенергія, яка була вироблена потужними турбінами запорізької електростанції, дала можливість побудувати таку величезну кількість заводів в безпосередній близькості від нього і перетворити, таким чином, Запоріжжя в значний і дуже важливий індустріальний хаб. Гребля (вона ж дамба) уможливила багатометровий перепад висоти до і після себе, що, в свою чергу, призвело до затоплення дніпровських порогів (які до цього моменту вважалися непрохідними) і зробила Дніпро судноплавним в нижній течії. Для того, щоб минути дамбу по воді, будь-яке судно повинне пройти через спеціальну шлюзову камеру.
Небезпечна гребля?
Слід зазначити, що, як і будь-яка гідротехнічна споруда, гребля ДніпроГЕСу може нести в собі загрозу для міста і його жителів в разі руйнування. Так, подібний прецедент уже був в історії – під час Великої Вітчизняної війни частина дамби була підірвана і в пробоїну довжиною майже півтора десятка метрів ринула вода. Новоутворена хвиля швидко пішла вниз по руслу річки, і історики досі розходяться в думці щодо того, якою була кількість жертв цієї операції. У профільній літературі зустрічаються найрізноманітніші цифри, від десятка до п’ятдесяти тисяч жертв. Однак, як би там не було, в ті часи трохи нижче за течією Дніпра ще не була побудована Запорізька атомна станція, яка зараз стоїть на березі Каховського водосховища. Удар хвилі по стінах станції може істотно погіршити катастрофічну ситуацію, хоча більшість фахівців і запевняє, що від подібних ударів станція надійно захищена.
Потрібна дамба
Однак не всі дамби Запоріжжя можуть бути настільки підступними. Так, наприклад, практично нешкідлива дамба, яка розділяє місто (умовно, ясна річ) на стару і нову частину. Простяглася вона від проспекту Гагаріна до площі Пушкіна та має свій шляхопровід, який є частиною головного проспекту Запоріжжя – Соборного.
Побудована дамбу була на місці балки під назвою Капустяна, яка розділяла місто аж до середини минулого століття. Відзначається, що над будівництвом споруди працювала як міська молодь (найчастіше – на громадських засадах), так і професійні робітники. Причому на старті будівництва в розпорядженні будівельників були тільки власні руки, якими вони могли переносити грунт з місця на місце, і ноги, якими вони цей грунт втоптували. Втім, вже протягом декількох місяців будівництво обзавелося достатньо сучасною (на той момент, ясна річ) технікою на кшталт бульдозерів і екскаваторів. На початку листопада 1962 року рух по новій греблі було урочисто запущено і місто Запоріжжя, нарешті, стало єдиним цілим. З цього моменту проспект Леніна (в наш час – Соборний) можна вважати одним з найдовших в Європі.
Водосховища нашого краю
Запорізький край може пишатися і тим, що в ньому розташовані кілька водосховищ різних розмірів. Так, наприклад, найбільшим водосховищем нашої області (хоча зачіпає воно також і територію сусідніх Каховської та Дніпропетровської областей) є Каховське. Воно створено руками людини для того, щоб регулювати сезонні скиди води. Максимальна глибина Каховського водосховища вельми вражає – вона досягає трохи більше, ніж три десятка метрів. Водосховище також служить джерелом питної води для цілого ряду населених пунктів Південного Сходу країни, має свій власний порт, і живить водою кілька великих зрошувальних каналів, без яких було б неможливо здійснювати сільськогосподарську діяльність в регіоні. До негативних сторін створення Каховського водосховища слід віднести той факт, що при його будівництві були затоплені величезні території (в тому числі і значна частина легендарного Великого Лугу). Втратили дах над головою і були переселені в інше місце жителі майже сотні населених пунктів різного розміру.
Що стосується другого водосховища Запорізького краю – Бердянського – то воно має значно скромніші розміри і глибини. Знаходиться цей об’єкт, як і слід було б припустити, в Бердянському районі Запорізької області, в безпосередній близькості від Азовського моря. У наш час основне значення водосховища полягає в промислі деяких порід риб (наприклад, товстолобик і окунь). Разом з тим, протягом тривалого часу активна діяльність браконьєрів, які виставляють мережі скрізь, де є хоч якась можливість, звела нанівець зусилля добросовісних рибалок. Поголів’я риб зменшується з кожним роком, що викликає побоювання у завсідників водосховища.
