З початком повномасштабного вторгнення більша частина Запорізької області була окупована, більшість населених пунктів опинилися стали “театром бойових дій”. На собі відчула наслідки “російського світу” одна з найстаріших молочних ферм нашого регіону. Більше про героїчну історію господарства фермера у третьому поколінні, а саме: хто та коли заснував ферму, як вистояла у перші дні повномасштабного вторгнення та чому не зупинила свою діяльність — читайте далі на zaporizhzhia.name.
Павло Сергієнко: як успадкував сімейний бізнес
Родина Сергієнко давно проживає у географічному регіоні, що називається Запоріжжям. Тут ще у другій половині двадцятого сторіччя розпочала свою історію молочна ферма як невелике угіддя з коровами, свинями, качками. І, вже до 2022 року стала масштабним сільським господарством з кількома сотнями великого рогатого скоту.
Хазяйнував тут спочатку — найстарший з роду Сергієнко, потім передав справу сину, а від останнього, вона дісталась вже спадкоємцю – наймолодшому.
Павло Сергієнко — онук фундатора молочної ферми. Він став керівником поточного підприємства у двадцять чотири роки, і, напевно, наймолодший. Точніше варто зазначити, що останньому — довелося очолити масштабну спадщину родини. Все через неочікувану смерть Сергієнко старшого, внаслідок захворювання на коронавірус.
Фермер у третьому поколінні тільки трохи звик до нової відповідальної посади, як тут — повномасштабне вторгнення.
Як ферма функціонувала в першому півріччі великої війни?
З весни 2022 року, території Василівського району на Запоріжжі, де недавно почав господарювати Павло, опинилась в окупації. І, хоч його населений пункт на той час залишився під українським прапором, але наближеність до фронту все ж, давалась в знаки.
Вже на початку березня стався “приліт” — росіяни з градів обстріляли ферму. Тоді понад тринадцять снарядів засипало терени господарства Сергієнка молодшого. Один з них, на жаль, зруйнувала дуже важливі запчастини, які призначались тракторами та комбайнами для різноманітної роботи на полі. Пізніше новому керівнику довелось цю проблему вирішувати — допомагали інші фермери з сусідніх областей.
Особливо важко було працювати комбайнерам, які мали працювати на землі в п’ятсот метрів від лінії зіткнення. Здебільшого робітники орієнтувались на ситуацію, коли було “відносно спокійно” — займалися своєю справою, як ні то — ховалися.
Також російські терористи в перших місяцях великої війни, поцілили снарядом у майстерню для ремонту сільськогосподарської техніки. Після обстрілу там: утворилась діра в даху, всі кузова зачепило уламками, постраждали колеса та запчастини до техніки. Влітку 2022 року, чоловік нарахував збитки, які принесли окупанти — понад триста мільйонів.
У вищезгаданому періоді, Павло Сергієнко володів молочною фермою з майже ста голів корів. Тваринам було важко через бойові дії, але, на щастя, тоді з поголів’я ніхто не загинув. Головні труднощі полягали в тому, що живим істотам довелось весь час перебувати у стійлі, через небезпеку на пасовищі.
Молочне підприємство зазнало, напевно, найпотужніших збитків за всю історію ферми. Однак, наперекір труднощам, Павло знаходив можливості навіть передавати приблизно сімдесят літрів молока тутешнім волонтерам. Останні транспортували його до лікарень, дитячим будинкам, біженцям. Водночас робітники разом з власником угіддя розвозили хліб та інші харчі по сусіднім селищам.
Спадкоємець родинної справи, попри всі складнощі та моментами недосвідченість у фермерській справі — не хотів покинути ферму. В інтерв’ю українським журналістам в липні 2022 року, він наголошував, що його односельчани та навіть села, які знаходяться поряд, тримаються на господарстві Сергієнко: “Не буде тут світла – не буде в селі світла. Не буде тут води – не буде в селі води. У нас свердловина, і всі люди з села приходять набирати воду”. Уродженець нашого краю тоді увесь вільний час думав про те, як покращити родинний бізнес, ніж про загрозу чи страх.
